Що ми знаємо про дискримінацію, дискриміновані групи в нашому ніби то досить демократичному суспільстві і, чи такі вже й толерантні до них? Дослідити, проінформувати і навчити – саме про це проект “Інститут Креативних Інновацій“ – Інтеграційно-просвітницька кампанія “Синергія для спільного розвитку”, який здійснюють ГО із нашого партнерства “Громадський Ресурс Полісся” за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Його проміжні результати були представлені на медіа-ланчі, що відбувся в Гнатюк Арт Центрі. Мета проекту – підвищити можливості захисту власних прав дискримінованими групами через побудову регіональної мережі їх підтримки для подолання стигм та побудови толерантнішого суспільства на рівні локальних громад області. В рамках проекту проводяться фокус-групи для виявлення основних стигм у представників/ць цільової аудиторії та дискримінаційних проявів до вразливих груп з боку громад області, живі бібліотеки (проведено вже 12) у громадах для особистої взаємодії жителів громад із представниками/цями вразливих груп,тренінги для тренерів для партнерів (для підготовки освітніх програм і фокус-групового дослідження),12 студій Академії Рівних можливостей для представників/ць цільової аудиторії.Заключним заходом буде #КРіМ (Конгрес Рівних Можливостей) для підбиття підсумків проекту і створення партнерства ГО та ініціативних груп з протидії дискримінації та побудові толерантного суспільства.
Як зазначив керівник проекту та директор ГО “Інститут Креативних Інновацій” Андрій Сочинський, дискримінація – це невидима проблема нашого суспільства, бо люди навіть не знають, що їхні права порушуються і не через якісь об’єктивні причини, а через стереотипи у власній свідомості. Проект об’єднав громадські організації та ініціативні групи з Житомирщини, що представляють чи захищають інтереси дискримінованих груп для розробки спільної стратегії.
Координатором Партнерства громадських організацій та ініціатив став «Громадський Ресурс Полісся». До його складу увійшли – Центр практичної психології «For life», ГО «Скриня корисних справ», ГО «Нитка Аріадни»(смт. Хорошів), ГО «Інститут “Місто”» (м.Коростень, м.Андрушівка). Наприклад, координаторка проекту з Хорошева ,де проводились фокус-групи проекту, Галина Мінялук, тривалий час працює з жінками літнього віку і людьми, що мають інвалідність.
– Наше завдання-допомогти знайти їм однодумців. які б допомогли їм реалізувати себе, створити групи за інтересами, де співають, займаються «хенд-мейдом»,читають книги та обговорюють їх. Людям в першу чергу потрібно спілкування,- говорить пані Галина.
Голова ГО «Скриня корисних справ» Оксана Давиденко розповіла, що її цільова група- ВПО:
– Наша організація орієнтована на жіноцтво. В проекті сконцентрувались на ВПО, жінок там теж більше .Вивчали наскільки вони відчувають дискримінацію. Мої спостереження, що дехто не відразу може себе ідентифікувати дискримінованим. Тільки потім, коли описували певну ситуацію.
В дослідженні було представлено кілька ключових груп з ознаками дискримінації. А саме – люди з інвалідністю, ВПО, вік, сексуальна орієнтація. Участь в опитуванні взяли як дискриміновані групи, так і недискриміновані. Міські та сільські жителі.
Директорка Центру практичної психології «For life» Наталія Портницька, яка проводила дослідження відзначила також групу – жінок, що також зазнають дискримінації, хоч не завжди готові це визнавати. Як зазначила дослідниця, є тенденції загальні для всіх-це види дискримінації, які готові визнати всі –це люди з інвалідністю. Особливістю цього дослідження стало те, що переважна більшість опитуваних не бачать дискримінації в ситуації з працевлаштуванням дівчат. До того, чи брати до уваги сексуальну орієнтацію при влаштуванні на роботу теж ставлення неоднозначне. Навіть ставлення до того чи можна заходити в магазин мамам з візочками думки розділились 50\50.
Учасники опитування з недискримінованих груп ,на подив дослідників, здебільшого виявляють нетолерантне ставлення до людей з інвалідністю, вважають їх такими, що не можуть добитися успіху в житті . Результати дослідження засвідчують, що самі дискриміновані групи схильні більше визнавати факт дискримінації, ніж недискриміновані.
Детально дослідження тут
То ж чи може наше суспільство називатись в достатній мірі толерантним ,будь то на рівні місцевої громади чи на загальнонаціональному рівні? Якщо навіть відкрито про дискримінацію можуть говорити небагато людей із груп, які взяли участь у дослідженні. Як відмітили під час презентації ,найбільшого утиску зазнають представники ЛГБТ спільноти, бо навіть про інтерв’ю з ними було важко домовитись.
-Я думаю, що наше суспільство можна зробити більш толерантним, вважає керівник проекту Андрій Сочинський. Методи є і існують в інших країнах. Але у нас ще існують стереотипи, які часто є підгрунттям до дискримінації. Наприклад, багато хто вважає- якщо ми урівняємо в правах ЛГБТ, то завтра вся молодь стане ЛГБТ. Часто у нас це стає і об’єктом політичних маніпуляцій під час виборчих кампаній. Тому наш шлях і наступні кроки в проекті – інформування і просвіта . Ключовий результат проекту це соціологічне дослідження. І те, що вдалось включити в роботу над ним всі організації, дотичні до цих проблем.
Нетерпимість і стереотипи вічні вороги толерантності. Злочини на грунті ненависті кояться саме через цих «паразитів» людської свідомості. На жаль, такі злочини іноді нівелюють до рівня побутових сварок. Тому жертвам насильства, будь то фізичне чи моральне, радять звертатись не лише до поліції, а й до юристів Центрів безкоштовної правової допомоги.
Повне інтерв’ю з учасниками проекту Інтеграційно-просвітницька кампанія “Синергія для спільного розвитку” можна переглянути на сторінці телеканалу UA Житомир у ФБ :
Захід здійснено в рамках проекту «Синергія для спільного розвитку» за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.
Ірина Новожилова